Спільне соцопитування чотирьох українських рейтингових систем засвідчило, що в лідери президентських рейтингів вирвався Петро Порошенко.
За нього готові проголосувати 24,9% відсотків виборців. На другому місці опинився б лідер УДАРу Віталій Кличко із 8,9%, та третьому – Юлія Тимошенко із 8,2%. Однак, Віталій Кличко заявив про підтримку Порошенка на виборах і відмовився висуватися. Позачергові вибори президента відбудуться 25 травня 2014 року. Петро Порошенко має сильний досвід роботи в державних структурах. Є позитивний досвід роботи міністром закордонних справ та міністром економіки. Також він має широкі зв’язки з політиками у Європі та США. Його знають, він має своє лобі на рівні Брюсселю. Також у нього є досвід створення і керування великими підприємствами. Він системний у своїх підходах і доволі прагматична людина, яка вміє ставити стратегічні цілі і їх досягати. Що стосується мінусів, то за ним помічене так зване політичне флюгерство. Свого часу він змінив цілий ряд політичних середовищ, перш ніж дійшов до нинішнього свого рейтингу. Спершу він засвітився як член СДПУ(о), у 2000 році здійснив демарш – грюкнув дверима і разом із своєю групою вийшов із партії, серйозно вдаривши по Медведчукові. Коли почалися розборки, виявилося, що він ніколи не писав заяву на вступ і не був членом партії. При цьому примудрився керувати нею. Потім він був одним із засновників Партії регіонів. Із цієї партії перейшов до Віктора Ющенка. Потім – був в уряді Миколи Азарова. І так далі. Така його політична лояльність й аморфність може бути його і сильною, і слабкою стороною. Сильною – з точки зору політика, а слабкою – з точки зору виборця, який потребує людей із більшим внутрішнім стержнем. Очевидно, що Порошенку будуть пригадувати чималу кількість справ, які були пов’язані із діяльністю його сім’ї у 90-ті роки. Особливо на території Молдови. Поки не буду уточнювати. Але ті, хто знають новітню історію Молдови, прекрасно розуміють, що значить його прізвище для цієї країни. До нього може бути багато зауважень й стосовно корупційних справ 2005 року, які не були доведені, але зависли в повітрі і по цей день не спростовані. Залишився осад. Свого часу саме Порошенка звинувачували у створення середовища “Любих друзів”, яке призвело до краху Помаранчевої команди. Ще одна слабка сторона – його не до кінця з’ясовані стосунки із Рінатом Ахметовим. Тому на Сході у нього можуть бути серйозні проблеми. Невідомо, у що це може вилитися. Під великим питанням залишаються стосунки Порошенка з Росією. Вона може почати повномасштабну боротьбу проти Порошенка як ставленика Заходу. Це може бути як певний викид компромату і боротьба через російські ЗМІ, так і створення йому негативного реноме на Заході через російські лобістські структури – гіпертрофоване представлення помилок минулого. З іншого боку це можуть бути ультиматуми, що виставлятимуться Україні з боку Росії, якщо Порошенко стане президентом. Чи буде він боротися із олігархами? Олігархи повинні існувати в Україні, інше питання – чи повинні вони впливати на політику. В нас відбулося первісне накопичення капіталу, сформувалися великі промислово-фінансові групи. Вони мають працювати на Україну, а не Україна повинна боротися із ними. В усьому світі ці промислово-фінансові групи стали основою майбутнього буржуазного розвитку середнього класу. Завдання нового президента у цьому напрямку – створити систему, у якій держава і олігархат співіснують, а не залежать одне від одного. Я би не брався зараз говорити, чи зможе Порошенко вибудувати таку систему. Перш за все потрібно побачити його команду. Якщо вона буде створена із сумнівних особистостей, то зараз можна казати багато хорошого, а потім розчаруватися. Ми вже мали людину із руками, які нічого не крали, але яка створила команду, що призвела країну до краху. Те ж саме із Порошенком – він може бути ідеальною людиною, та варто побачити його каманду, щоб знати, чи може він зробити необхідні зміни. Є поняття ролі особи в історії, але останнім часом все більшою стає роль саме команди. Спільне соцопитування чотирьох українських рейтингових систем засвідчило, що в лідери президентських рейтингів вирвався Петро Порошенко. За нього готові проголосувати 24,9% відсотків виборців. На другому місці опинився б лідер УДАРу Віталій Кличко із 8,9%, та третьому – Юлія Тимошенко із 8,2%. Однак, Віталій Кличко заявив про підтримку Порошенка на виборах і відмовився висуватися. Позачергові вибори президента відбудуться 25 травня 2014 року. Петро Порошенко має сильний досвід роботи в державних структурах. Є позитивний досвід роботи міністром закордонних справ та міністром економіки. Також він має широкі зв’язки з політиками у Європі та США. Його знають, він має своє лобі на рівні Брюсселю. Також у нього є досвід створення і керування великими підприємствами. Він системний у своїх підходах і доволі прагматична людина, яка вміє ставити стратегічні цілі і їх досягати. Що стосується мінусів, то за ним помічене так зване політичне флюгерство. Свого часу він змінив цілий ряд політичних середовищ, перш ніж дійшов до нинішнього свого рейтингу. Спершу він засвітився як член СДПУ(о), у 2000 році здійснив демарш – грюкнув дверима і разом із своєю групою вийшов із партії, серйозно вдаривши по Медведчукові. Коли почалися розборки, виявилося, що він ніколи не писав заяву на вступ і не був членом партії. При цьому примудрився керувати нею. Потім він був одним із засновників Партії регіонів. Із цієї партії перейшов до Віктора Ющенка. Потім – був в уряді Миколи Азарова. І так далі. Така його політична лояльність й аморфність може бути його і сильною, і слабкою стороною. Сильною – з точки зору політика, а слабкою – з точки зору виборця, який потребує людей із більшим внутрішнім стержнем. Очевидно, що Порошенку будуть пригадувати чималу кількість справ, які були пов’язані із діяльністю його сім’ї у 90-ті роки. Особливо на території Молдови. Поки не буду уточнювати. Але ті, хто знають новітню історію Молдови, прекрасно розуміють, що значить його прізвище для цієї країни. До нього може бути багато зауважень й стосовно корупційних справ 2005 року, які не були доведені, але зависли в повітрі і по цей день не спростовані. Залишився осад. Свого часу саме Порошенка звинувачували у створення середовища “Любих друзів”, яке призвело до краху Помаранчевої команди. Ще одна слабка сторона – його не до кінця з’ясовані стосунки із Рінатом Ахметовим. Тому на Сході у нього можуть бути серйозні проблеми. Невідомо, у що це може вилитися. Під великим питанням залишаються стосунки Порошенка з Росією. Вона може почати повномасштабну боротьбу проти Порошенка як ставленика Заходу. Це може бути як певний викид компромату і боротьба через російські ЗМІ, так і створення йому негативного реноме на Заході через російські лобістські структури – гіпертрофоване представлення помилок минулого. З іншого боку це можуть бути ультиматуми, що виставлятимуться Україні з боку Росії, якщо Порошенко стане президентом. Чи буде він боротися із олігархами? Олігархи повинні існувати в Україні, інше питання – чи повинні вони впливати на політику. В нас відбулося первісне накопичення капіталу, сформувалися великі промислово-фінансові групи. Вони мають працювати на Україну, а не Україна повинна боротися із ними. В усьому світі ці промислово-фінансові групи стали основою майбутнього буржуазного розвитку середнього класу. Завдання нового президента у цьому напрямку – створити систему, у якій держава і олігархат співіснують, а не залежать одне від одного. Я би не брався зараз говорити, чи зможе Порошенко вибудувати таку систему. Перш за все потрібно побачити його команду. Якщо вона буде створена із сумнівних особистостей, то зараз можна казати багато хорошого, а потім розчаруватися. Ми вже мали людину із руками, які нічого не крали, але яка створила команду, що призвела країну до краху. Те ж саме із Порошенком – він може бути ідеальною людиною, та варто побачити його каманду, щоб знати, чи може він зробити необхідні зміни. Є поняття ролі особи в історії, але останнім часом все більшою стає роль саме команди.
