Одна жінка (в даному випадку ім’я не важливе) багато РОКІВ працювала в хоспісі.Її обов’язок – полегшення стану вмираючих пацієнтів. Таким чином, вона буквально проводила з ними останні дні та години. Зі своїх спостережень вона склала своєрідний рейтинг основних жалкувань людей, які підійшли до самого краю життя.
1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям, правильним саме для мене, а не життям, яке очікували від мене інші.
Це найбільш поширене жаль серед людей. Коли люди усвідомлюють, що їх життя майже закінчена, вони можуть озирнутися назад і легко побачити, які їх мрії залишилися не реалізованими. Більшість людей навряд чи намагалися виконати навіть половину з їхніх мрій і повинні були померти, знаючи, що це відбувалося тільки внаслідок вибору, який вони зробили або не зробили.
Дуже важливо спробувати реалізувати, принаймні, деякі з ваших основних бажань на своєму життєвому шляху. З того моменту, коли ви втрачаєте своє здоров’я, стає вже занадто пізно щось робити. Здоров’я приносить ту свободу, яку дуже мало хто розуміє, поки не втрачають його.
2. Мені шкода, що я так багато працював.
Це почуття було у кожного пацієнта чоловічої статі, про якого я піклувалася. Вони нудьгували за своєю молодістю і за своїми взаєминам. Деякі жінки теж висловлювали такий жаль. Але оскільки більшість з них було старими, вони, в основному, не займалися зароблянням коштів для сім’ї. Всі чоловіки, з якими я працювала, глибоко жалкували про те, що витратили більшу частину свого життя на одноманітну працю для добування засобів до існування.
Спрощуючи свій спосіб життя можна скоротити вимоги в доходах, які ви думаєте, вам потрібні. Створюючи більше простору у вашому житті, ви стаєте щасливішими і більш відкритими для нових можливостей.
3. Мені шкода, що у мене не було сміливості висловити свої почуття.
Багато людей пригнічували свої почуття, щоб зберегти певні взаємовідносини з іншими. У результаті вони погоджувалися на посереднє існування і ніколи не ставали такими, якими б вони хотіли себе бачити.Виникнення багатьох хвороб було пов’язане з почуттями гіркоти і обурення.
Ми не можемо управляти реакціями інших. Хоча спочатку люди можуть реагувати на зміни, які ви вносите у відносини, не бажаним для вас чином, в кінцевому рахунку, це піднімає відносини на новий більш здоровий рівень. Краще за все тим чи іншим способом усувати нездорові відносини з вашого життя.
4. Мені шкода, що я не підтримував стосунки зі своїми друзями.
Часто ці люди дійсно навіть не усвідомлювали всієї користі підтримки контактів зі своїми старими друзями, поки до їх смерті не залишалося кілька тижнів, і вже не завжди була можливість їх розшукати. Багато хто опинився настільки захопленим власним життям, що дозволили їхній дружбі багато років проходити повз них. Було багато шкодувань по тому, що їхній дружбі не було приділено стільки часу і зусиль, яких ця дружба заслуговувала. Всі сумують за своїм друзям, коли вмирають.
Будь-якій людині, котра веде активний спосіб життя, властиво применшувати значення дружніх відносин.Але коли ви стоїте на порозі смерті, матеріальні сторони життя втрачають своє значення. Звичайно, люди хочуть, щоб їхні фінансові справи були в якомога більшому порядку. З Але не гроші і не статус зберігають в кінцевому рахунку своє значення. Але не гроші І не статус зберігають в кінцевому рахунку своє значення.Вони хочуть принести якусь користь тим, кого люблять. Але зазвичай вони вже занадто хворі і втомлені, щоб якось справитися з цим завданням.
5. Мені шкода, що я не дозволив / дозволила собі бути щасливим.
Цей вид жалю був напрочуд загальним. Багато хто до кінця не розуміли, що їхнє щастя це питання вибору.Вони були підпорядковані звичкам і сформованим уявленням. Вони знаходилися в полоні ‘комфорту’ звичного способу життя. Через страх перед змінами вони прикидалися перед іншими і перед самими собою в тому, що були задоволені своїм життям.
Джерело: Місто
