Відмова російської монополії від будівництва газопроводу «Південний потік» актуалізує боротьбу за контроль над українською газотранспортною системою
Про те, що «Газпром» більше не просуватиме проект «Південний потік» для поставок російського газу в ЄС в обхід України, у понеділок увечері оголосив президент РФ Володимир Путін. У цей час він перебував із візитом у Туреччині і на прес-конференції в Анкарі озвучив свою резонансну заяву.
За словами господаря Кремля, Росія відмовляється від «Південного потоку» не зі своєї вини. «Газпром» готовий прокладати трубу вартістю $2,5 млрд, щоб забезпечити європейських споживачів російським газом без транзитних ризиків, пов’язаних з Україною. Але у Брюсселя «неконструктивна позиція», тому потоки енергоресурсів з РФ буде перенаправлено на інші регіони та на проекти з постачання скрапленого газу. «Ми досі не отримали дозволу від Болгарії [для будівництва «Південного потоку» у своїй акваторії Чорного моря]… І якщо Європа не хоче реалізовувати проект, отже, Росія в таких умовах не продовжуватиме його реалізацію», – зазначив Володимир Путін.
Остаточну відмову від «Південного потоку» підтвердив також голова «Газпрому» Олексій Міллер. «Усе, проект закрито», – заявив він.
Проти Кремля
Будівництво «Південного потоку» «Газпром» прив’язував до результату переговорів з Україною про контроль над її газотранспортною системою. Оскільки успіху в цьому напрямку Кремль не зміг досягти, то 2012 року під час чергового скандалу з поставками російського газу в Європу через Україну Дмитро Медведєв, який тоді був господарем Кремля, доручив монополісту прискорити реалізацію «Південного потоку» з максимальною пропускною здатністю 63 млрд куб. м газу на рік і загальною вартістю близько $30 млрд.
«Після реалізації проектів – «Південний потік» із максимальною продуктивністю, «Північний потік» із додатковими нитками – транзитне значення України для експорту російського газу дорівнюватиме нулю», – попереджав представник російського концерну Сергій Купріянов. Але тепер, очевидно, таким очікуванням не судилося збутися.
Причини такого повороту подій криються не тільки у труднощах переговорів з ЄС про одержання дозволу на будівництво «Південного потоку». Нагадаємо, «Газпром» хотів вивести новий газопровід з-під дії третього енергетичного пакету, який забороняє постачальникові газу виступати одночасно в ролі його транспортувальника і власника газопровідного маршруту.
Після анексії Криму відносини Кремля з Брюсселем зіпсувалися, в ЄС почали серйозно побоюватися посилення впливу «Газпрому» на ринку та залежності від його поставок. У Єврокомісії скоротилася кількість чиновників, лояльних до російської монополії. Конкурентні позиції «Газпрому» також опинилися під загрозою. ЄС зробив ставку на диверсифікацію поставок енергоресурсів і лібералізацію, тож вирішив не підігравати прагненню «Газпрому» не тільки зберегти, а й розширити вплив на європейському енергоринку.
Крім того, Євросоюз і США припускають розширення санкцій проти Росії через посилення збройного протистояння на Донбасі, яке триває з весни цього року й участь у якому Кремль офіційно заперечує, незважаючи на численні свідчення. Тому в сьогоднішніх геополітичних умовах, коли РФ зазнає дедалі більшої економічної ізоляції, інвестиції в «Південний потік» втрачають сенс.
Діловий прагматизм
Проте «Газпром» не має наміру втрачати європейський ринок, де в нього є великі клієнти, що забезпечують стабільний багатомільйонний валютний прибуток. А Євросоюз не готовий повністю відмовитися від поставок російського газу, основним маршрутом транспортування якого є українська ГТС. Тому її цінність зростає – і українська труба стає привабливішою для інвестицій.
Так, учора Європейський інвестиційний банк підписав з Україною угоду про модернізацію української частини газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород» вартістю EUR150 млн. Ще в червні Міненерго приступило до підготовки переговорів із західними компаніями про інвестиції в ГТС, надіславши на адресу Shell, ExxonMobil і Chevron листи з пропозицією обговорити їхню можливу участь у долі газотранспортної магістралі. Але до конкретних пропозицій щодо цього справа наразі ще не дійшла.
У серпні український парламент із подачі Кабміну створив законодавчі передумови для заснування спільних підприємств з управління ГТС із зарубіжними компаніями, крім російського «Газрому». Верховна рада ухвалила закон, що дозволяє компаніям з ЄС і США брати участь в оренді української газотранспортної інфраструктури – магістральних газопроводів і підземних сховищ газу. Згідно з документом, планують створити дві компанії з управління ГТС країни і ПСГ, де 51% належатиме державі, а 49% зможуть придбати тільки компанії з Європи чи США. Причому Верховна рада, ухвалюючи рішення про допуск компаній до проекту, братиме до уваги список усіх її бенефіціарів, щоб уникнути участі «Газпрому» в управлінні вітчизняною газотранспортною інфраструктурою.
При таких перспективах Брюссель і Вашингтон дуже зацікавлені в збереженні українського маршруту транспортування російського газу як основного і підвищенні його конкурентоспроможності. Якщо цієї мети буде досягнуто, то опоненти Кремля на міжнародній арені також забезпечать собі додатковий інструмент геополітичного впливу на його рішення. Адже поставки російського газу в країни ЄС відіграють вагому роль у формуванні прибутку «Газпрому» і валютних надходжень до бюджету РФ.
Але найбільші нафтогазові компанії ЄС, на інтерес яких до ГТС розраховує українська влада, тісно співпрацюють з «Газпромом», маючи діючі багаторічні домовленості на поставку газу (вони покривають близько 30% європейського ринку). Тому існує ймовірність, що впливу «Газпрому» на умови управління українською газотранспортною інфраструктурою уникнути не вдасться.
Раніше НАК «Нафтогаз України» і «Газпром» розглядали можливість створення міжнародного консорціуму з управління українською ГТС, в якому передбачалася також участь європейських компаній. При такій акціонерній структурі дотримуються прав усіх зацікавлених сторін: Росії як постачальника газу, України як його транзитера та країн ЄС як споживачів.
Джерело: Forbes.ua
