Ось уже два роки проходжу цим шляхом супроводжуючи синів до школи та у садочок. І стільки ж часу спостерігаю за простою байдужістю простої людини. Йдучи, ми буквально «заплутуємося» у сміття довкола нас, і більше того, ніяким чином не реагуємо. Насправді ось вона – справжня байдужість!
Внаслідок безкарної (!!) звички засмічення довколишнього середовища, ця проблема набуває характеру справжньої катастрофи.
Чому катастрофа – а все тому, що побачивши попереджувальний знак-прохання не смітити, ми навіть частіше і більше смітимо.
Ось вона безвідповідальність.
Без поширення в Україні світової практики високих штрафів – не можуть бути успішними всі інші наші з вами кроки. Скільки не замітай – сміття є. Сміття з’являється знову і знову. Я у цьому переконалася особисто. За два роки самовільний смітник не зник. Ба більше, біля попереджувальної наліпки – бруду стало більше.
Дієві штрафи допомогли багатьом країнам звільнитися від сміття на вулицях. Сінгапур, який на момент проголошення незалежності 45 років тому був надзвичайно брудним: «Сміття, бруд, безлад і сморід від гниючих залишків їжі перетворили багато частин міста в нетрі», – описує стан міста прем’єр-міністр країни Лі Куан Ю.
Одним з елементів перетворення Сінгапуру на країну «першого світу» були штрафи за сміття. За недопалок чи папірець, кинутий на вулиці, сінгапурець мав заплатити штраф, що сягав місячної зарплати. А зараз це одне з найчистіших і найзеленіших місць планети, штраф за кинуте сміття там перевищує 600 доларів США. У Латвії штраф за сміття становить від 100 до 1000 доларів, в Італії — 150-300 євро і т.д.
Давайте робити своє місто чистим. Це наша спільна справа. І кожен з нас відповідальний за його майбутнє. Звичайно можемо жити у смітті… але.. Давайте допоможемо тим, для кого бруд це звичне явище. Допомагати, навчати та виправляти наш обов’язкок. Не будьмо байдужими.
