У них, як би це дивно не звучало, є багато спільних рис: вони двоє є людьми, обоє когось люблять, когось або щось ненавидять, обоє працюють, обоє мають суспільнозначимі професії…
Проте ставлення людей до них зовсім різне. Так чим вони відрізняються один від одного?
Один – керує країною, другий – прибирає вулицю і підтримує порядок на ній. Чому тоді ми так по-різному сприймаємо цих двох осіб? Адже, посада президента у нас асоціюється з успіхом, це особа, яка так багато досягла в житті, в кар’єрі. А як ми тоді дивимось на двірника, як його сприймаємо? В дитинстві нам говорили, щоб ми вчилися, розвивалися, якщо ми в майбутньому хочемо чогось досягти. Суспільна думка завжди давить, особливо старших людей, які мають свої стереотипи і намагаються їх тобі нав’язати. Інколи складається таке враження, що людям байдуже, що ти так не думаєш, вони тобі просто насаджують тобі свої переконання. Тому хтось із нас хотів стати президентом, хтось космонавтом, лікарем, вчителем, але ніколи ніхто не мріяв працювати двірником. Чому так? Формувався стереотип, що ця робота для невдахи, матеріально бідної особи. Проте чи так це насправді? Хто ці двірники? Чи важлива їх праця?
Ви ніколи не задумувались над тим, що було б якби не було двірників? Ми б це відчули відразу… день-два і ми б побачили наслідки…Бруд, по всюду було б сміття… Нам було б неприємно ходити по вулиці. А якби не було президента? Можливо, ми б теж відчули наслідки, але, мабуть, не так швидко як в ситуації з двірником. Тоді чия посада важливіша? Хтось скаже, що їх не можна порівнювати. З цією думкою можна погодитися. Але одне можна стверджувати точно, потрібно завжди мати повагу до особи, яка здійснює працю, чи то офіціант, чи продавець, чи лікар, чи кравчиня, чи вчитель, чи президент, чи депутат, будь-хто є людиною. Ми всі не є рівними в матеріальному плані, адже хтось заробляє мільйони, а хтось отримує мінімальну зарплатню. Проте все-таки ми рівні, але в іншому аспекті. Навіть якщо ти не маєш так багато грошей як президент, ти все одно залишаєшся людиною. Якщо ти цього не розумієш – ти бідний, але, на жаль, духовно, а це набагато гірше ніж матеріально.
Насправді, як би це не було прикро визнавати, проте в українському суспільстві виробився певний стереотип стосовно різних категорій професій. На жаль, можна побачити випадки неповаги до осіб певної професії. Це зневажливе ставлення є неприпустимим в європейських країнах. Скажімо, там якщо дівчина працює офіціантом, вона нічим не відрізняється від тої людини, яка працює, для прикладу, вчителем, адже вони обоє працюють і заробляють гроші. Нам потрібно змінювати свідомість і брати приклад з європейців. Однією з найбільших їхніх цінносей є рівність всіх перед законом, яка передбачає однаковість для всіх прав, свобод та обов’язків. Там сформована повага до особи як рівноправного члена громадянського суспільства. Якщо ти не любиш себе – ти не будеш любити інших, те ж саме відбувається з повагою. Проте поважати себе також потрібно в міру. Адже, мабуть, кожному знайома особа, яка дуже любить і поважає себе, проте поваги та любові до інших ти від неї не дочекаєшся. На жаль, таким людям тяжко щось пояснити, вони самозакохані і не сприймають неприємну інформацію. Тому ця рівність, яка сформована в європейців на рівні свідомості, для них є неприйнятною.
Як тільки у нас сформується цінність рівності людей між собою, ми обов’язково з часом побачимо наслідки цієї цінності у всіх сферах суспільного життя. Зміни в першу чергу завжди потрібно починати з себе: змінюєшся ти – змінюється все довкола тебе.
Автор: Катерина Волошин
