18 березня 2014 року, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабінович, виступив із зверненням, в якому зазначалося, що в Україні немає ксенофобії та антисемітизму.
Це звернення в час, коли наша Батьківщина, ледь зробила перший подих після загибелі Небесної Сотні, мало на меті підтримати український народ та надати нашому неврівноваженому східному сусіду чіткий сигнал – українські євреї, це патріоти своєї держави.
Зухвалі заяви “Донецької народної республіки” про обов’язкову реєстрацію місцевих євреїв з постановкою позначки про віросповідання в паспорті сколихнули світ і були негайно засуджені вищим керівництвом України та очильниками світових держав.
Прояви державного антисемітизму не можуть мати місце в ХХІ сторіччі.
Про це ганебне явище, а також про політичний, побутовий та економічний антисемітизм, про історію євреїв Станіславова, про націоналізм та патріотизм, про перспективи життя в нових реаліях, мав можливість поспілкуватися вчора з Istvan Venczel та Sarah Pristrud – представниками спеціальної моніторингової місії ОБСЕ в Івано-Франківську.
А ще, це була можливість послухати нашого Ребе.
Розмова була дійсно цікавою. Говорили про поодинокі випадки розпису свастикою синагог та цвинтарів та про пляшки з коктейлем Молотова у вікна на сході, і дякували Б-гу, що це не в нас. Пригадували історію розвитку взаємин між нашим містом та іудейською громадою, яка має глибинне коріння. Про те, що єврейська громада одною з перших в Станіславові отримала Магдебурзьке право. Про те, що представники єврейської громади, своєю наполегливою працею, разом з представниками інших конфесій та груп, створили той дух та атмосферу міста, якою ми пишаємося і сьогодні.
Пригадували страшні події війни та Голокост, які зменшили чисельність іудейської громади в сотні тисяч разів. Часи коли були зруйновані історичні святині та культові об`єкти нашої громади.
Згадати, проаналізувати та зробити висновки. Це напевно основна мета місії. А ще порівняти певні соціальні, економічні, суспільні маркери, які зможуть показати реальну картину того, що відбувається наразі на теренах нашого міста.
Представники місії були здивовані, що в місті, яке в 1939 році налічувало понад 50 синагог та молебних будинків, в місті в якому проживало близько 60% єврейського населення, в місті в гетто якого загинуло більше 100 000 євреїв, не має жодного пам`ятника та меморіального знаку загиблим представникам нашої громади.
Цікавим і дивним для європейців виявився і той факт, що з моменту відновлення єврейської громади іудейського ортодоксального віросповідання міста Івано-Франківська, громаді не були передані об`єкти культового майна, на які вона має безспірне право, а відновлення та реконструкція синагоги “Темпель”, відбувалися без жодної допомоги з боку міської влади. І хоча інші релігійні громади та конфесії отримували благодійну допомогу та фінансування з боку міста, іудейська громада з часу свого існування розраховувала виключно на свої сили та підтримку членів своєї громади.
Ігнорування потреб єврейської громади, на думку представників місії, є об`єктивним маркером, для оцінки ситуації в нашому місті, де блокування інвестиційних проектів, які направлені на підтримку єврейської громади міста, дає підстави глибоко задуматись про наявність або відсутність антисемітських настроїв у міських владних коридорах.
Наша розмова тривала близько двох годин.
Ми довели, що сьогодні відсутня та страшна іскра, з якої може спалахнути полум`я знищення народу. Полум`я, яке ми загасили ціною колосальних жертв, 69 років тому назад.
А ще, я майже дві години слухав нашого Ребе. За це окрема подяка.
