Ще одну історію до Дня медичного працівника про лікаря-терапевта, ендокринолога Олену Кобринську розповіли у Франківській лікарні.
Від початку повномасштабного вторгнення жінка добровільно вирішила вступити до лав Збройних Сил України, щоб ефективно лікувати наших військових. До того працювала в ЦМКЛ 14 років у терапевтичному відділенні №1.
Сьогодні є медиком у військовому госпіталі та їздить у відрядження безпосередньо у зону бойових дій.
«Під час ротацій, окрім лікування захворювань, я повсякденно стикалась з акубаротравмами у військових, перевіряла цілісність барабанних перетинок, наявність неврологічної симптоматики, проводила медичне сортування» – ділиться Олена Кобринська.
Олена каже, що вирішила мобілізуватись, бо саме як медик хотіла бути потрібною в час війни: «На даному етапі для мене це є робота в госпіталі. Моє завдання – підтримувати здоров’я захисників України».
Лікарка відмічає особливості лікування військових з патологіями терапевтичного профілю.
«Більшість моїх пацієнтів після лікування знову повертаються на фронт. І хоч захворювання в основному не відрізняються від тих, що у цивільних пацієнтів, проте виснаженість та складні умови військової служби часто ускладнюють їх перебіг. Мій профіль – якомога ефективніше пролікувати патологію, швидше допомогти одужати та підказати, як вберегтися від тих чи інших захворювань під час несення служби», – розповідає медикиня.
Олена Кобринська каже, що дуже часто у лікарській праці в зоні бойових дій військові пацієнти звертаються з пневмоніями та вірусними інфекціями: «Коли я була на ротації в період осені-зими, через складні погодні умови та як наслідок переохолодження, саме ці захворювання є найпоширенішими серед військових, адже вони без заміни по декілька днів стоять на бойових позиціях».
Медикиня розповідає про випадок, коли військовий молодого віку з температурою та пневмонією у тяжкому стані перебував на позиції декілька днів, але не міг покинути побратимів: «Я пам’ятаю, як в кабінеті йому підключала кисневий концентратор. Сатурація була 82. Ми тоді одразу перевели його у реанімаційне відділення, аби забезпечити цілодобовий моніторинг стану».
Відмічає також загострення хронічних хворіб у військових.
«Це пов’язано із постійною небезпекою і стресовою ситуацією, нервова система перебуває у напруженні. Тому багато пацієнтів з артеріальними гіпертензіями. Під час військової служби йде також велике фізичне навантаження, в результаті чого загострюються й інші серцеві патології. Через порушення норм харчування, частими є захворювання шлунково-кишкового тракту. В порівнянні з 2022 роком зараз терапевтична патологія стає тяжчою, частіше загострюються хронічні захворювання, адже роки тривалої виснажливої боротьби не минають безслідно, це наслідки загального та тривалого виснаження організму», – зазначає лікарка.
Олена Кобринська вважає, що зараз українська медицина стикнулась з новими викликами.
Серед них – антибіотикорезистентність (тобто стійкість організму до антибіотиків).
«Лікування і припис препаратів має бути ретельним та уважним після проведення бак-посівів. Зрозуміло, що в умовах активних бойових дій цього забезпечити неможливо. Але емпіричне призначення антибіотикотерапії повинно бути виваженим та обґрунтованим, оскільки завжди треба розуміти ризики та наслідки можливих поранень», – каже лікарка.
Військова медицина в Україні розвивається і в неї велике майбутнє, переконана Олена Кобринська.
Захоплюється захисниками України і часто спостерігає братерство між ними: «Дуже люблять перебувати у середовищі своїх побратимів. Я помітила, що у людини після досвіду війни зовсім інше сприйняття реальності. Часто ті побутові проблеми, які є у цивільних, їм є мізерними. У них зміни цінностей життя».
Про вибір піти служити у військовий госпіталь лікар-терапевт Олена Кобринська не жаліє: «В часі війни кожен має бути потрібним і корисним. Неважливо чим і як. Хтось із зброєю в руках, хтось з аптечкою, хтось донатом на ЗСУ чи участю у важливих проєктах. Ми не маємо права бути осторонь і забувати якою великою є ціна мирних міст та нашого існування».
Степан Бандера колись писав: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!».
Сьогодні дякуємо українським захисникам і медикам! Історію творять Люди! Віримо, що спільно, підтримкою один одного та взаємодопомогою, ми не дозволимо ворогу відібрати у нас незалежність та зможемо втілити ідею вільної і сильної Української Держави!
