Головнокомандувач Збройних сил України нагородив почесним нагрудним знаком “Золотий хрест” молодшого сержанта Івана Кривка з Івано-Франківщини. Боєць воює в артилерійському дивізіоні 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Іван Кривко служить з 2015 року. Спочатку — навідником ракет у 19 ракетній бригаді “Свята Варвара”, від початку повномасштабного вторгнення — в артилерійському дивізіоні 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Зараз він — командир відділення з підвозу боєприпасів в артдивізіон.
“Коли РФ сунула на нас великою війною, я з трьома побратимами, з якими служив ще в АТО, дісталися своєю машиною до 95 бригади ДШВ з Івано-Франківської області. І досі разом служимо”, — розповідає Іван Кривко.
Він каже, що за три роки повномасштабної війни бійці здружилися. Іван знає, хто з хлопців що вміє найкраще, у кого який характер, хто щось любить чи не любить.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вручає “Золотий хрест” бійцю Івану Кривку. Facebook/Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки
“У нас вже свої жарти є, зрозумілі тільки нам. Уже розуміємо один одного без слів — настільки злагоджений і дружній колектив у нас. А це, напевно, найголовніше в нашій роботі”, — говорить Іван Кривко.
Його підрозділ довозить побратимам боєприпаси та необхідні речі, щоб розрахунок міг працювати безперебійно. Зазвичай “на точку” бійці їздять вночі.
“Фари не можна вмикати, то очі так напружуєш, щоб побачити хоч якісь ознаки дороги, що, здається, вже навчився бачити вночі. Часто щось літає над головою. Розумієш, що треба довезти хлопцям вантаж, то вчепишся в кермо і тільки швидше їдеш”, — каже Іван Кривко.
Повертається воїн не завжди “порожнім” — підвозить побратимів з інших підрозділів.
“Ми не ділимо на “своїх” і “чужих”, намагаємося допомогти всім. Так наше військо буде міцнішим”, — зауважує молодший сержант.
“Золотим хрестом” Івана Кривка нагородили за мужність та відданість військовій справі.
“Значить, я роблю все правильно. Проте вважаю, що без своїх побратимів я б не зміг зробити й половини з того, що роблю щодня. Дуже важливо, коли в підрозділі готові підтримати, розрадити, підказати. Тільки так можна перемагати”, — каже військовослужбовець.
