Військовий конфлікт між Україною та Росією триває ще від 20 лютого. За весь цей час наша країна змогла в повному обсязі відчути на собі гібридну війну – втрата Криму, регулярні бойові дії на Донбасі із залученням важкої артилерії і танків, тисячі жертв. І все це – без офіційного оголошення війни.
Впродовж всього цього гібридного протистояння на українсько-російському кордоні постійно були присутні регулярні збройні сили РФ у повній боєготовності.
Звичайно, деякі російські частини вже давно воюють пліч-о-пліч з терористами. Та задіяти їх у повному обсязі, хоч і без оголошення війни, Путін вирішив лише тепер. Чому?
На такий рішучий крок в нього було кілька причин.
За останні два місяці українські війська майже повністю розгромили сили терористів: частина з них була знищена, частина здалась в полон, а решта просто дезертирувала. Реальні бойові дії проти українців в останні дні вели кадрові російські військові, та зважаючи на їх відносно невелику чисельність, зупинити наступ силовиків вони були не в змозі.
Перед Путіним та його бойовиками стояла реальна загроза втрати Луганська і Донецька, та, по-суті, повної поразки сепаратистів.
Цього Кремль собі дозволити не міг, тому спробував розпорошити сили АТО за рахунок відкриття нового театру бойових дій. Зайнявши вчора Новоазовськ, «зелені чоловічки» під прикриттям важкої бронетехніки почали просуватись на Маріуполь, великий український промисловий центр. Взяття Маріуполя завдало б тяжкого удару по українській економіці, яка і без того знаходиться в жахливому стані. Також, це б відкрило шлях до Запорізької та Дніпропетровської областей, що означало б повне оточення величезного угруповання українських військ. Тут цілком закономірними є дії команди Коломойського по прийняттю плану «Б».
Одночасно з цим, розпорошення українських сил дало б можливість угрупованням ДНР та ЛНР, підкріпленим все тими ж російськими військовослужбовцями, перейти у контрнаступ в Донецьку та Луганську відповідно.
Та найважливіша проблема, яку Путін хоче вирішити повномасштабним військовим втручанням – це проблема українського парламенту, а саме його розпуску.
Перевибори до Верховної Ради дадуть змогу очистити її від проросійської п’ятої колони в обличчі регіоналів та комуністів, або, принаймні, звести їх вплив на прийняття важливих рішень до мінімуму.
Втрата контролю над українським законодавством, а значить, над формуванням уряду та призначенням у різні відомства, в тому числі і силові, фактично є нищівною поразкою для великого Пу.
Звичайно, доходити до Києва, принаймні зараз, росіяни точно не збираються. Та ведення широкомасштабних бойових дій на Сході, а тепер ще й на Півдні України, за їхнім задумом мало б змусити українське керівництво ввести воєнний стан.
Що означатиме воєнний стан в Україні всім прекрасно відомо – це і неможливість проведення парламентських виборів, і неможливість отримання українським урядом фінансової допомоги з-за кордону.
В такій ситуації Путін зможе вільно диктувати свої умови, а отже, і законсервувати конфлікт. Це стало б своєрідним шлагбаумом в розвитку України, як європейської держави, а значить, виконало б завдання Путіна №1 – не пустити Україну під європейську сферу впливу.
