Які перспективи малює Європа для кваліфікованих українців, та чому скоро Україна може залишитись без своєї медицини.
Те, що українці часто їдуть за кордон у пошуках кращої долі вже стало звичним. Чи не в кожного є в родині особа (чи й кілька), які працюють там вже роками. У них відремонтовані квартири, збудовані великі будинки та виковані паркани, такі, щоб «на заздрість всім». Але покинути італійські євро та знову повернутися на українські гривні ці люди, частіше за все, не готові. І хоч працюють українці за кордоном далеко не на престижних роботах і зарплати (по європейських мірках) мають невеликі, але альтернативи на Батьківщині не бачать.
Та останнім часом Україну покидають не лише безробітні, що готові працювати «на чорно». До Європи рушили навіть ті, чия професія в Україні вважається і високооплачуваною і престижною.
Європейський дефіцит кадрів
Моя однокурсниця Наталя вже 5 років живе, навчається та працює у Варшаві. Зв’язавшись нещодавно із нею по Skype, дізнаюся про нову роботу дівчини: викладач медичної польської мови. З’ясовується, що нині до Польщі масово вирушають українські лікарі, бо країна-сусідка відчуває гостру потребу кадрів у цій галузі.
Виникає закономірне питання: а куди ж поділися польські медпрацівники? Відповідь проста: поїхали працювати до Німеччини, де зарплата вища, ніж у Польщі. Тобто відбувається така собі міграція кваліфікованих людей на Захід. «Сьогодні середній вік медсестри у Польщі 54 роки, тобто молодих кадрів практично немає», – каже Наталя.
Звісно ж медики, які приїжджають до Польщі, працювати за спеціальністю можуть не відразу. Їм потрібно здати чимало тестів, серед яких і державний екзамен з медичної польської мови.
Та всі ці труди та незручності пізніше повертаються в стократ.
Високий офіційний заробіток
Згідно статистичних даних, середня зарплата медиків в Україні, станом на листопад 2017, року майже 8 000 гривень (7923). Та от у сусідній державі працівникам Ескулапа платять геть інші цифри: «Зарплата спеціаліста тут стартує від 5 000 злотих (~35 000 гривень). Стоматологи заробляють від 15 000 злотих (~105 000 гривень)», – розповідає Наталя.
Ми звикли вважати вітчизняних лікарів не бідними, обов’язково згадуючи при цьому про корупцію, «подяки», «благодійні внески». Та, як з’ясувалося, самим медикам вже не хочеться жити на такі «чорні» заробітки.
«Кваліфіковані молоді люди хочуть отримувати високу зарплату. Не заробітки, а саме зарплату: чисту і офіційну», – каже Наталя.
«Жебраки» під владними кабінетами
Навіть свої офіційні заробітки медикам в Україні отримати не так то легко. Вже кілька років поспіль з серпня по листопад вітчизняні медпрацівники гуртуються довкола своїх профспілок, пишуть листи, перекривають дороги, – це все для того, щоб отримати зароблені гроші.
Така заборгованість перед лікарями є «плановою».
Зазвичай ще при формуванні місцевих бюджетів на наступний рік, звучать фрази про те, що «медицина забезпечена на 9 місяців». Справа в тому, що місцеві ради прагнуть максимально зекономити свої кошти, та відправити їх у бюджет розвитку. Закривати ж зарплати, як «захищену статтю», планують за допомогою держбюджету.
Та от жертвами у всіх цих «кабінетних хитрощах» стають ті самі медпрацівники. Це вони відправляють делегації спершу до мерів та голів райрад, далі до обласних керманичів і врешті їдуть шукати правди до Києва.
Звісно, що «пожебракувавши» так рік-другий і почувши про непогані перспективи за кордоном, багато-хто вирішить пошукати щастя саме там.
Ми можемо немало говорити про якість нашої медицини. Чи скоріше «неякість» і будемо абсолютно праві. Але потрібно визнати, що ставлення до цієї галузі в Україні аж ніяк не сприяє покращенню ситуації.
Поляки, німці чи австрійці навряд прихистять наших недоучок чи «скуповувачів дипломів». Треба розуміти, що за кордон поїдуть саме кращі кадри, які, скоріш за все, залишаться там вже назавжди.
Між іншим питаю і Наталю, а чи не планує вона повертатися до України, бо, пригадую, ще рік-два тому дівчина про це задумувалась. Та тепер чую тверде «ні». І причини названі нею мабуть можна вважати універсальними: зарплати, ставлення, перспектива, – усе це вона бачить за кордоном, та не помічає в Україні. А, між іншим, на курсі вона була серед кращих студентів: розумна, начитана, цілеспрямована, а зараз і успішна. От тільки не в рідній країні.
