Нічне клубне життя, драйв, рейви, гучна музика, красиві дівчата, танці. Думаєте це завжди круто? Команда OGOGO! поспілкувалась з ді-джейкою Юлією Побочею, яка проживає в Івано-Франківську. 33-річна Dj Lolita розповіла, як почала працювати у цій сфері, чи легко і приємно постійно бути на вечірках.
-Як ви вирішили стати ді-джейкою?
-Рішення стати діджеєм прийшло не спонтанно. Я все своє життя танцювала, з дитинства. За освітою я хореограф-балетмейстер (РДГУ). Спочатку займалася у самодіяльних ансамблях, потім створила власний шоу балет “Нон-стоп”, де була і балетмейстером, і артистом. Це був 2002 рік. Як раз клубні вечірки з шоу-програмами ставали дуже популярними. Ми довгий час були на вершині з нашим балетом. Їздили по всій Україні. Запрошень було дуже багато. З часом у мене з’явилися проблеми зі здоров’ям, пов’язані саме з хореографією. Але жити без сцени, без публіки я не вмію… Тому довелось шукати альтернативу. Я маю незакінчену музичну освіту, по класу скрипки та фортепіано. Вона і допомогла мені у виборі. Так я прийшла до діджейства. Знайшла у Рівному (там я жила) людину, яка допоможе навчитися. І процес почався. Я навчалася 3 місяці щоденно по декілька годин, крім гастрольних днів. Це був 2010.
-В яких клубах виступаєте?
-Виступаю у різних клубах і не тільки. Від лаунж барів до великих фестів. Спочатку це була лише Україна, але якось мене запросили до Китаю в тур. Це був перший мій виступ закордоном. Ще й такий масштабний. Це було для мене мега важливо і феєрично)). Я відвідала з виступами 15 різних міст. Тур виявився вдалим і був хорошим стартом для моїх подальших гастролей поза межами батьківщини. Загалом я відвідала зі своїми сетами близько двадцяти країн, і щороку цей список збільшується. Найулюбленішими є азіатські країни, так як там найбільше люблять EDM (electronic dance music), а саме він являється моїм фаворитом.
-Є стереотип, що за пультом повинен стояти чоловік , чи важко було розкрутились і чи не було дискримінації?
-На сьогоднішній день дівчат діджеїв уже дуже багато. Але коли починала я, їх було одиниці. І ставлення протилежної статі було зверхнім і упередженим. Тим більше, що я була не просто діджеєм, а шоу діджеєм. Тобто міксування музики було доповнене костюмованим шоу з танцювальними елементами. Часто перед виступом, резиденти клубів робили якісь якісь дрібні пакості. Включили або виключали якісь кнопки на мікшері або виймали кабелі і дивилися, як я буду сама з цим справлятися… Згодом всі ці дурниці закінчилися. Тепер, якщо ти дійсно толковий діджей, то не важливо якої ти статі, раси і т.д.
-Розкажіть про обов’язки та особливості своєї роботи?
-Мій головний обов’язок перед публікою, це її хороший настрій! Тобто я маю підібрати підходящу музику і подати її в правильній послідовності, щоб люди навіть самі не розуміли, чому вони на танцполі). Також діджей має бути завжди у хорошому гуморі та зобов’язаний зарядити зал позитивною енергетикою! Нікого не цікавлять твої проблеми чи переживання і звідки ти береш той заряд… Особливісь в тому, що коли у тебе виходить зарядити їх, то далі вони заряжають тебе. А це вже наркотик!
-Як вважаєте, у Франківську є культура клубного життя?
– Я переїхала з рідного міста Рівне у Франківськ, саме тому що тут було клубне життя! Було безліч клубів, на будь-який смак. Кожен з них мав свою публіку та родзинку. Але щось пішло не так… Час змінює все. І клубна культура перетворилася в клубну “безкультурщину” в плані музичного формату. Наразі є декілька клубів, у яких грають однакову музику. Я б сказала радіоформат. Будь-яка спроба подати франківчанам “правильний”, цікавий, ексклюзивний матеріал, закінчується порожнім танцполом. На сьогоднішній день мені відомий лише один заклад міста, в якому дотримуються заявленого формату музичного стилю.
– Ви активно займаєтесь власним тілом, ходите у спортзал, що ще крім гарного зовнішнього вигляду вимагає професія?
– Спорт – це мій особистий вибір. Цього в принципі професія не вимагає. Просто я на сцені з трьох років, тому для мене людина, яка є артистом будь-якого жанру, апріорі повинна виглядати на всі сто! Хоча для дівчат-діджеїв гарний вигляд – це неабиякий плюс. Але все ж таки в першу чергу має бути якісний матеріал, хороша техніка зведення, правильна подача, робота з публікою і головне позитивний настрій! На підготовку кожного з цих пунктів іде багато часу і зусиль. Тому кожен, хто думає, що працювати діджеєм – це легкі гроші, дуже помиляється! Це кропітка і постійна робота, особливо поза клубом. В планах на майбутнє у мене писати ремікси на існуючі композиції, а можливо і власні треки.
-Ви мама двох дітей, як вдається поєднувати роботу та материнство?
-Так у мене є двоє чудових синів (12 та 1 рік) та коханий чоловік, до речі також діджей. Робота вимагає моєї частої відсутності дома. Переважно всі вихідні я на виїздах. А буває що і не тільки вихідні, наприклад коли я в турі по іншій країні.
Психологічно дуже важко залишати сім’ю надовго. Я завжди сумую за ними і намагаюся не затримуватися довше, ніж цього вимагає робота. В дні, коли я дома, моє життя нічим не відрізняється від життя інших жінок. Я готую для всієї сім’ї, а також роблю всі домашні справи… Ну майже всі))).
P.S. До речі, декілька років тому, ми з чоловіком відкрили власну школу діджеїв, лише для дівчат. Після навчання, дівчата можуть працювати в цій сфері самі, а найталановитішим ми пропонуємо допомогу в організіції виступів.
Читайте також: Мінімалізм чи несмак: як люди ставляться до міської ялинки. ВІДЕО
