Необхідно проаналізувати спільні та відмінні риси християнства з лібералізмом та можливості їх консенсусу в Україні.
Адже українське суспільство, яке має сформовані християнські цінності і традиції, прагне також до побудови ліберальної демократії європейського зразка, яка часто суперечить християнству як світогляду.
Християнство та лібералізм, з одного боку, мають багато спільних рис, адже вони в першу чергу пропагують гуманізм, а саме повагу до особи, її життя, прав та основних свобод. Це своєрідний стержень, на якому будуються дані світогляди.
Так християнство формує в людині любов до ближнього. У Євангелії від св. Івана 13, 34 читаємо: «Як Я вас полюбив, так любіть один одного ви». Християнське віровчення пропагує особу, яка є цінною, унікальною. Адже сам Син Божий з великої любові віддав життя за кожного з нас. У Біблії часто написано як Ісус звертає увагу на особу, на її прохання, тому формується певний індивідуалізм.
Для лібералізму індивідуалізм також є цінністю. Людина має своєрідну індивідуальну сферу, у яку суспільство не повинно вмішуватись. Джон С. Мілль у праці «Індивідуальна свобода та межі суверенності індивіда» пише: «Єдина сфера поведінки людини, за яку вона несе відповідальність перед суспільством, – це те, що стосується інших. У сфері ж, що стосується лише неї самої, її незалежність, за правом, є абсолютною». Такий індивідуалізм співпадає з цінностями християнства.
Проте часто своєрідний крайній індивідуалізм та цінність свободи, суперечать християнству. Звернемося, знову до християнських цінностей, Бог дав людині свободу волі і вибору, Він не заставляє її ні до чого, все залежить від особи і її рішення, слухатись Його чи ні. Проте в Біблії прописані основні правила людського співжиття. Саме завдяки Святому Письму, Європа досягла високого рівня розвитку. Згадаймо, що колись однією із причин, що спонукали Володимира Великого прийняти християнство, було долучення Київської Русі до цивілізованих держав, які були саме християнськими. Християнські цінності дають дуже багато суспільству. По-перше, вони сприяють розвитку суспільних відносин, по-друге, збагачують культуру держави. Тоді чому Європа так відкидає на сучасному етапі християнство? Традиції акумулюють досвід, лібералізм їх часто відкидає. Попри те, що ідеологи лібералізму постійно зазначають, що свобода у них немає нічого спільного з вседозволеністю, проте часто можемо побачити крайні прояви такої свободи.
Перша проблема: одностатеві шлюби. Наразі гей-шлюби легалізовані в більшості країн західної та північної Європи, а також у низці країн центральної та центрально-східної Європи (Німеччина, Швейцарія, Чехія, Австрія, Угорщина).
Водночас у більшості європейських країн, де шлюби дозволені, залишились обмеження на усиновлення одностатевими парами дітей. Проте як виховуються діти в таких союзах, якщо це дозволено? Фактично їх права, які гарантує ліберальна демократія, не реалізовуються. Психологами доведено, що дитина наслідує своїх батьків. Тому це своєрідне знущання над дитиною, а також порушення її прав.
Ми повинні розуміти, що європейські норми та цінності з часом все більше і більше проникають в Україну. Тому ці питання рано чи пізно повстануть в Україні на законодавчому рівні. Адже офіційно в нас курс на євроінтеграцію.
Проблема абортів також гостро стоїть в Європі, там вона закріплюється на законодавчому рівні. Для християн, аборт – це вбивство, життя – це дар Божий. Життя починається з моменту зачаття. І тому в дитини забирають її право на життя. Спекуляцій на цю тему дуже багато. Фактично медики часто самі розуміють, що забирають життя в дитини. Повагу викликають ті лікарі, які намагаються відговорити жінку від цієї помилки, а не заробити гроші.
Проте для деяких ліберальних держав аборт – це право жінки. В Україні право на життя гарантоване Конституцією та законами України. Закріпивши право на життя, законодавці не вказали момент виникнення цього права. Таким чином виникає питання, чи володіє цим правом ще не народжена дитина? Згідно з діючим законодавством момент народження є юридичним фактом, з якого виникає правоздатність, отже, в Україні за людиною визнано право на життя саме з цього моменту. Фактично аборти не легалізовані, проте їх здійснювати закон також не забороняє. В цьому основна проблема. В українському суспільстві дуже багато суперечностей і думок стосовно цього, тому наші законодавці не дуже поспішають врегулювати дану сферу суспільного життя.
Остання, найбільш базова риса, яка притаманна як християнству, так і лібералізму – толерантність. Вона передбачає повагу до думки іншої людини, навіть якщо вона суперечить твоїй. В лібералізмі принцип толерантності постійно застосовується, адже, на думку лібералів, саме інакодумство є одним із рушієм розвитку держави. Тому держави з ліберальними ідеологіями завжди є демократичними.
Про толерантність в християнстві можна говорити вічно. Сам Ісус ніколи нікого не осуджував, Він приятелював з митниками, які в ізраїльському суспільстві не сприймалися, адже вони збирали податок для римського кесаря. Про це, якби не прикро визнавати, багато християн забувають. Адже Бог любить кожну людину незалежно від того якою вона є.
Якщо ми будемо будувати суспільні відносини на толерантності, ми не прогадаємо. Не можна просто переносити ліберальні цінності в Україну. Так Європа несе багато позитивного в собі – це факт. У них захист прав людей, їх свобод – це першочергове завдання для держави, повага до закону та його виконання на всіх рівнях суспільства – до цього всього ми теж повинні прагнути. Проте чи готові ми будемо заради лібералізму відмовитись від сталих християнських традицій? Надіюсь, що ні. Нам не потрібно повністю копіювати їх досвід. Багато позитивного в Україні ще до цього часу залишилося, а Європа це втрачає.
Автор: Катерина Волошин
